о́желедь = ожеле́диця = ожеле́да — тонкий шар льоду на поверхні землі, на деревах і т. ін.; як і іній, є зимовою росою, яка колись звалася моро́зом; здавна, як і всі природні явища, персоніфікується, тому кажуть: «Упала ожеледиця». Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод (Т. Шевченко); Не зайду я в полонинку, бо там ожеледа (коломийка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 413.