одві́т = відві́т —
1) у народному мовленні — відповідь. А ти їй дай такий одвіт — яка чудова майська ніч (пісня); Тільки друг не шле одвіту, Ні привіту, ні слівця (А. Малишко); фразеологізми: дава́ти відві́т — відповідати на запитання, а також за вчинки, дії; оддава́ти одві́т — відповідати;
2) відповідальність. Сім бід — один одвіт (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 412.