огіро́к —

1) (зменшене — огіро­́чок) овочева городня рослина ро­дини гарбузових із сланким стеб­лом і невеликими довгастими пло­дами; плід цієї рослини; народна етимологія пов’язувала огірки з ознакою гірки́й, тому в народній поезії вони символізують горе, сльози: «Посадила огірочки близь­ко над водою, Поливала огірочки дрібною сльозою»; з іншого боку огірок символізує тугість тіла, його здоров’я і красу; пор. в «Енеїді» І. Котляревського: «Не в шутку молодець був жвавий, Товстий, високий, кучерявий, Обточений, як огірок»; молоді огірки символі­зують молодих хлопців, а жовтя­ки — старих парубків: «Ой гіркі жупляки, старійтеся, парубки, А в нас огірочки самі зелененькі, а в нас парубки самі молоденькі»; за віруваннями, огірки й кавуни у сні — на недобре;

2) огіро́чки — рід дівочого весняного хороводу, в якому дівчата беруться за руки, роблячи ніби ланцюг, який в’єть­ся, як огірочне огудиння; при цьо­му співають: «Зелені огірочки, сте­літься, стеліться, чи великі, чи ма­ленькі, не рвіться, не рвіться».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 411.