обітова́ний: земля́ обітова́на, обітова́на земля́ (краї́на), обітова́ний край — за біблійною легендою — райська країна, куди після довгих поневірянь (через сорок років) пророк Мойсе́й (див.) вивів свій на­род (мається на увазі Палестина). Не на вигнання він нас запровадив, а в край обітований (Леся Україн­ка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 405.