обрі́к1— обіт, урочиста обіцянка, клятва; у сполученні: обро́ком обректи́ся — взяти на себе моральне зобов’язання з релігійних мотивів.

обрі́к2— дрібно посічена солома з вівсом, дертю для годівлі коней. Не давши оброку, не бий коня по бо­ку (прислів’я).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 408.