Про УКРЛІТ.ORG

обрій

о́брій = о́вид — горизонт, небо­край, виднокруг; особливо при­дивлялися до горизонту при заході сонця і при його сході, передусім перевіряючи погодні прикмети, за давніми уявленнями, на обрії ніби­то небо спирається на залізні стов­пи, вбиті в землю; малий Т. Шев­ченко пускався в мандрівку до тих залізних стовпів. Зайшло сонце заобрієм, покинуло землю (Б. Грінченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 407-408.

вгору