обря́д — сукупність установле­них звичаєм (або церквою) дій, пов’язаних із побутовими традиці­ями або з виконанням релігійних настанов; старовинні обряди по­в’язані з релігійним світоглядом і культом первісної людини (див. же́ртва 1, тре́ба 1); язичницькі обря­ди жертвоприношення перевтіли­лися в звичаї принесенням до церкви парафіянами різних дарів (наприклад, кануну і куті, пасок і крашанок, рушників, полотна, хусток тощо); щедрою жертвою богові здавна служили пири і бен­кети (наприклад, княжі пири із скоморохами за часів Володимира Великого); кожний звичай, що часто повторюється, перетворює­ться в обряд; багато з них поро­джено стародавніми віруваннями, тому в обрядах присутній магічний (ритуальний) елемент (наприклад, обряд ставити горнятко води на вікні чи на столі, коли в хаті небіж­чик, походить із віри, що душа, вийшовши з тіла, буде обмиватися в цій воді); в обряди перейшли де­які закляття (наприклад, обряд «топтання рясту (сон-трави)», зустрічі перших птахів тощо). Весіль­ний обряд; Обряд вінчання; при­кметник — обрядо́вий. Обрядові дій­ства (обрядодії).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 409.