обро́ть = обро́тька — вуздечка без вудил для прив’язування коня. Ой, їдь, братко, у службу служити! Дадуть тобі коня вороного, І сідельце з-під злота самого, І попругу — козацьку заслугу, І обротьку з чорненького шовку (П. Чубинський); Украли в козака коня; А козака об тім журба напала, що на коні оброть новісінька пропала!.. (Л. Боровиковський); Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили! (Б. Грінченко); Ще де те лоша, а вже й обротьки плетуть (прислів’я).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 408.