оболо́нь — народна назва низинного заболоченого лугу, вкритого травою; також річкова заплава, вкрита очеретом. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький (пісня); Приїхав гість та й став на поміст, розпустив коні по всій оболоні (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 406.