обку́рювання = підку́рювання — магічний акт, спрямований проти всякої злої сили, зокрема й проти хвороб як її вияву; на Гуцульщині баба-сповитуха, коли пологи траплялися вночі, світила свічку й примовляла: «Свічу свічку, піду по запічку Ладану шукати Обкурити хату»; на Волині обкурювали нову хату; у багатьох місцевостях обкурювали молоду (чи молодих); обкурювали породіллю «гарячим камінцем, щоб прогнати хворобу»; особливо поширеним був цей акт при боротьбі з лихоманкою — одна з найстаріших обрядодій з метою позбутися нечистої сили; для цього брали ялівець і верес і запалювали їх; треба було перестрибнути через дим, щоб зняти з себе гріхи і не хворіти; широко побутувало підкурювання зубів димом із насіння блекоти; дим з листя дуба очищає повітря, його боїться чорт.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 405.