Оби́да — у дохристиянських віруваннях — божество як уосібнена зла істота, персоніфікація образи, зневаги, ширше — лиха (згадується в «Слові о полку Ігоревім» як персоніфікований образ княжої міжусобиці — Крилатої Діви, що віщує велике лихо: «Встала Обида в силах Дажьбога внука, вступи Дівою на землю Трояню»).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 404.