обдарува́ння — умилостивлення богів, демонів, стихій природи, померлих предків; це здійснювалося, наприклад, через колядників, маланкарів, які немовби укладали з господарями угоду, що базувалася на магічному принципі «дар за дар», «добро за добро» через винагороду; йде від старовинного уявлення про те, що Бог у людській подобі ходить по землі, тому святочних величальників називали «від Бога гості», «Божі ангели»; ті після обрядових пісень проказували жартівливі прохальні слова-вирази — «Маланці прядива на намітку», «святому Миколі на очкур», «підкувати Маланку», «підлатати шапку», «гуцулу на люльку», «дідові на зуб», «бабі на постоли» і одержували від господарів щедрі гостинці (збіжжя, сало, ковбасу, вареники, пиріжки, оладки, яблука, горіхи, цукерки); найпочеснішим подарунком уважався новорічний обрядовий хліб — калач або книш; отримана колядниками їжа мала вмилостивити померлих родичів, які сприймалися як опікуни сім’ї, здатні вплинути на врожайність полів, статки родини та приплід худоби; залишаючи дім, маланкарі дякували за «честь і шану» і ще раз проголошували традиційні побажання, що в різних місцях мали різну форму, наприклад на Буковині: «Вінчуємо Вас щастям, здоров’ям, Новим роком, аби вже дочекали відтепер за рік цієї днини».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 403.