новосі́лля — святкування з нагоди переселення в нове помешкання; пов’язане зі звичаями пускати в нову хату поперед господарів кішку, освячувати нову оселю, — «щоб добре велося, жилося», «на щастя»; годилося на новосілля приносити хліб-сіль; пильнували, щоб на новосілля ніхто не приходив з порожніми руками; віра в почи́н закликала бути уважним удень новосілля — на кожне слово, на кожний вчинок, бо від того, як пройде цей день, залежить усе життя в новій оселі; див. ще вхо́дини.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 401.