нетя́га = летя́га —

1) бідна, неза­можна людина;

2) неодружений самітний чоловік, бідолаха. Чи не­ма де якого нетяги? (казка); Ой полем, полем киліїмським, битим шля­хом орденськім, ей, гуляє, гуляє ко­зак, бідний летяга (дума).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 395.