нена́висть — почуття великої неприхильності, ворожості до кого-, чого-небудь; протилежне любов (щодо коханої людини протилежні кохання, любов). Нехай мене Бог боронить від лихої напасті, від панської карності, від людської ненависті (М. Номис); Любов викликає любов, а ненависть — ненависть (приказка); В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (М. Коцюбинський); Лише той ненависті не знає, Хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка); у сполученні: узя́ти нена́висть на кого — зненавидіти когось (у Ганни Барвінок: «Яке моє життя буде? та й її, як я візьму на неї ненависть?»); Святе Письмо повчає: «Смачніш листочки капусти з любов’ю, аніж з приправою ненависті теля товсте»; апостол Павло писав: «Любов нехай буде не лише мірна; ненавидьте зло та прихиляйтеся до доброго».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 393.