не́люб — чоловік (хлопець), якого не кохає жінка (дівчина); немилий; особливе горе дівчині, яку батьки хотіли б віддати за немилого, тому казали: «Волю втонути, як за не­любом бути», «Ліпше весь вік діву­вати, як з нелюбом проживати»; більше того, вважалося, «краще вмерти, ніж з нелюбом жити». Хоче мене мати за нелюба дати (М. Номис); Як важко з нелюбом цілий вік жити (І. Нечуй-Левицький); Не можна нелюба любити, бо нещасна доля із нелюбом жити (приповідка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 393.