нево́ля (пестливе — нево́ленька) — відсутність во́лі (див.), свободи, повна залежність когось від кого-, чого-небудь; також полон, поневолення, рабство; у народі вважають неволю гіршою за смерть («Краще стоячи вмерти, чим сидячи в неволі жити»); життя без волі — це найнещадніша доля («Нема гіршої долі, як життя без волі», «У неволі нема долі»), воно судилося слабким («Великі душі мають силу волі, а слабодухи гинуть у неволі»); багато паремій будується на зіставленні волі/неволі: «Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі» (тобто «всупереч бажанню»), «Дай кому волю, а собі неволю», «Дай рукам волю, а сам підеш в неволю», «Дай серцю волю — заведе в неволю»; упродовж своєї історії Україна зазнала гіркої національної неволі від чужинців, які зазіхали на її багаті землі; сутички з ворогами, набіги чужинців спричинялися до неволі й рабства наших співвітчизників; у піснях народ звертається до Бога: «Визволь, Господи, всіх бідних невільників, З тяжкої неволі турецької, 3 каторги бусурманської На тихії води, на яснії зорі, У край веселий, у край хрещений, В городи християнські!». У тій хатині, у раю, Я бачив пекло… Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Т. Шевченко); Неволя і плаче, неволя і скаче (М. Номис); Охота гірше неволі (прислів’я); Своя воля гірш неволі (прислів’я); Сам у неволі, а мрії на волі (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 391.