наща́док —

1) хто-небудь стосов­но своїх предків, також про сина як спадкоємця. Нащадки давніх козаків; Песиголовець — певно циклопський нащадок (М. Номис);

2) люди майбутніх поколінь. Дале­чінь стара у пам’яті нащадків не вмира (М. Рильський);

3) майно, що переходить після смерті його власника іншій особі; спадщина. Козаки охочі пропивають у шинкар­ки нащадки жіночі (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 387.