на́ймит (ж. на́ймичка) — у старо­му суспільстві — найманий робіт­ник, що працює по найму у при­ватного власника, підприємця; батрак. Іде наймит із панщини, на воли гукає; а хазяйка з усіх мисок вечерю зливає (пісня); Вранці Мар­ко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає… (Т. Шевченко); Із наймитів господа­рі бувають (І. Франко); Холодна роса, а на ній наймичка боса (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 384.