нагі́дки́ = кро́кіс = кро́кіш — рід трав’янистих та напівкущових рос­лин родини складноцвітих з оран­жево-жовтими квітками, зібраними в кошики; народні назви календу­ли; у мові квітка символізує неспо­кій; як із крові Адоніса народилися троянди, так із сліз Венери, що оплакувала смерть свого коханця, народилися нагідки, які символізу­ють тугу і навіть розпач; рослина знана цілющими властивостями, використовується в народній ме­дицині; добрий засіб від безсоння; з цією метою квіти рослини до­давали дітям у купіль, клали під голову, давали пити з молоком, вживали для підкурювання; щобвивести веснянки, пропонували мазь зі смажених на сметані нагі­док; на Гуцульщині навар квітів давали замість чаю золотушним ді­тям, купали новонароджених, — «аби були ладні», мили голову, коли боліла, лікували очні захворюван­ня, рани, виразки. Ой на горі, на горі зацвіли нагідки (Б. Грінченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 383.