нага́й = нага́йка (зменшене — нага́єчка) — батіг із сплетених ремін­ців з коротким пужалном; старо­винне знаряддя покарання, при­внесене татарами-ногайцями (звідки й назва предмета). У неділю пора­неньку в усі дзвони дзвонять, еконо­ми з нагаями на панщину гонять (дума); Шумить-гуде нагаєчка коло мого тіла (П. Чубинський)

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 383.