мізи́нець — п’ятий, найкоротший палець на руці або нозі; сим­вол мізерності, малої кількості, то­му вирази з мізинець, на мізинець вказують на малий розмір когось, чогось, малу частину чогось, а про чиюсь не достойність, нікчемність говорять, що той мізинця [чийогось] не вартий; у народі мізинцю нада­ють особливого значення: він зна­ходиться у безпосередньому зв’яз­ку з душею, тому упир висисає кров у дітей через мізинець і в ньо­го самого душа знаходиться в мі­зинці; договори з чортом скріпля­ють кров’ю з мізинця; мізинець, особливо лівий (ближчий до сер­ця), був нібито провідником у внутрішній світ людини: якщо хо­чеш дізнатися про когось усю правду, бери його сонного, коли той говорить уві сні, за мізинець лівої руки і запитуй; мізинець віді­грає значну роль у весільних обря­дах, наприклад облизування з ньо­го меду на заручинах; у давнину на дівочий мізинець надівали перстень як символ любовної присяги: «Ту­ман руку стискає, Золот перстень здіймає, На мізинець надіває».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 367.