мо́щі — висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, яку церква вважає святою; у мовленні набуло образного й переносного значення. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв’ялилась, тілько мої мощі (пісня — образно); Поник чоловік, так що лиш мощі стали (І. Франко — став дуже худим).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 378.