моти́ка — найдавніше ручне знаряддя для обробітку ґрунту під посів у вигляді палиці, звичайно з кам’яним або металевим клинком; також кирка. Пірвався, як з мотикою на сонце (М. Номис); Сокира гостра, мотика їй сестра (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 378.