морі́г = мурі́г = мурава́ = мурави́ця (зменшені — моріжо́к, муріжо́к; мура́вка, зменшено-пестливі — мура́вочка, мура́вонька) — густа, мо­лода трава; опоетизований у на­родній творчості; див. ще трава́ 2. У теплому лузі моріг зелененький (піс­ня); Тихая долина, моріг зеленень­кий. Я стояла й визирала, чи не йде миленький (А. Кримський); Широ­кий двір зеленіє моріжком (М. Ко­цюбинський); Зелений, як муріг (М. Номис); Прикрив ноги осокою, накрив очі муравою, жовте тіло ракитою (П. кубинський); Ой стеж­ка да маленькая, муравочка зеле­ненькая (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 376.