морови́ця — у дохристиянських віруваннях — нечиста сила, що спричиняє масову хворобу й падіж худоби; щось на зразок кістлявої корови чи коня без шкіри, що блукає по селу, корови ревуть страш­но, собаки з переляку не гавкають; нечиста сила обходить усе село, де стане — там масово гине худоба; за Біблією, п’ята кара Господня — моровиця на худобу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 376.