молоко́ (зменшене — молочко́) —

1) біла рідина, що виділяється мо­лочними залозами жінок і самиць ссавців після пологів для годуван­ня дітей, малят (тому, з одного бо­ку, матери́нське молоко́, а з друго­го, — кажуть: «Захотів від бика мо­лока» або як з козла́ молока́); сим­вол примноження; у замовляннях та казках фігурує моло́чна ріка́ з кисі́льними берега́ми як неможливий світ, земний рай; у казках вогнен­ний змій літає до молодих жінок і висисає у них з грудей молоко, за­бираючи тим самим силу. Коло ро­та материне молоко ще не обсохло (прислів’я — ще надто молодий);

2) така рідина, одержувана від де­яких сільськогосподарських тва­рин як продукт харчування; дітей купали в коров’ячому молоці, — «щоб повне та біле було»; молоко ослиць нібито має здатність зніма­ти зморшки з обличчя; не можна на ніч залишати молоко відкри­тим — його п’є нечиста сила; коли даєш у чужу хату молоко, насип туди солі, щоб відьма не попсувала корови. Літом без молока — як зи­мою без кожуха (приказка); Пта­шачого молока забагла (І. Франко — про неможливе, нездійсненне); Чорна корова, біле молоко (при­слів’я);

3) молоди́льне молоко́ — казковий символ вічної туги лю­дини за молодістю (пор. у Л. Глібова: «А молодість не вернеться, не вернеться вона»); досить ску­патися, щоб повернути втрачену молодість; нібито таку силу має кобиляче молоко;

4) бугає́ве молоко́ — молоко, виготовлене з ко­нопляного сім’я або з маку;

5) звіря́че молоко́ — за повір’ям, «перша отрута»; вживають для чарування;

6) коби́ляче молоко́ — за повір’ям, таїть у собі силу перевтілення, омолодження і безсмертя.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 375.