могори́ч — стародавній народний звичай — частування з приводу успішного завершення якої-не-будь справи; те, що п’ють при та­кому частуванні; давній символ єднання; об’єкт народного гумору: «Бич не бич, аби могорич», «Стар­ці паліччям міняються, та й то мо­горич п’ють». Могорич — любовна річ (М. Номис); Могорич — це моць така, що після неї вже колеса не риплять! (І. Карпенко-Карий); Чи купим, чи не купим, а могорич треба ся напити (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 373.