моги́ла = гріб —
1) (зменшені — моги́лка, моги́лонька, моги́лочка) місце поховання тіла померлого і насип , горбик на ньому; кажуть: «До могили близько, а з могили далеко», «У могилу і дубцем не заженеш, а з могили і калачем не виманиш»; символізує смерть, коли кажуть: «Від нього вже гробом чути» або «Вже на мене гріб чекає»; вірили, що великих грішників і могила не приймає (таке оповідали, зокрема, про Пілата), звідси: «Бодай його з гробу викинуло!»; западання могили — символ забуття, звідки прокляття: «Бодай йому гріб запався!». Там матір добрую мою, Ще молодую — у могилу Нужда та праця положила (Т. Шевченко); Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую (пісня); Викопали хлопці яму чумакові; наспід положили доски ясенові; вивели могилу, помолились Богу та й пішли збиратися мовчки у дорогу (Я. Щоголев);
2) високий насип у степу на місці давнього поховання; розробив і поглибив символіку могил як похованої волі Т. Шевченко у своїх творах: «Розрита могила», «Іван Підкова», «Сон» («У всякого своя доля…»), «Великий льох», «Буває в неволі»: «От якби-то знайти те, що там поховано, — не плакали б діти, мати б не ридала», «Дивися, дитино, оце козаки… оце воля спить». Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло, в китайку повите (Т. Шевченко); Ой по тих могилах у гору високих, по тих гробовищах у землю глибоких лежить много роду без ліку (П. Куліш); Там степи, там могили, як гори (П. Тичина);
3) див. сторожова́ моги́ла;
4) (з великої літери) Гріб Госпо́дній — могила-саркофаг у печері, де, за Біблією, було поховано тіло Ісуса Христа після його розп’яття; коли після Великої суботи благочестиві жінки пішли до гробу, щоб помазати пахучим миром тіло Христа, то побачили ангела, який сидів біля відкритого гробу, де був лише погребальний одяг Ісуса; ангел сказав: «їх бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого; Його немає тут — Він воскрес»; в Єрусалимі серед стародавніх пам’яток є ротонда «Гроба Господнього».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 372-373.