ми́тра — головний убір вищого духівництва християнської церк­ви, який надівають під час бого­служіння; у стародавніх народів стрічка, якою обв’язували голову;у християнському віровченні сим­волізує терновий вінець Спасителя, а іноді означає Євангеліє. В митрі діамантовій, з хрестом смарагдовим, в шаті, золотом вишива­ній, схилив [ патріарх ] голову свою (Остап Вишня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 365.