мита́рства — муки, страждання, важкі переживання; коли кажуть «ходити (водити, тягати) по ми­тарствах», то мають на увазі пере­осмислене вірування в те, що про­тягом 40 днів після смерті людини її душа здійснює ходіння по митарствах, або по муках, тобто на шляху до неба зустрічає по дорозі багато перешкод, осібних застав; отже, митарства — це своєрідні митні застави, де грізними митни­ками (митарями) стоять демони; на 40-й день душу втретє возносять до Бога, і Він призначає їй пекло чи Рай; тому душу помина­ють тричі — по смерті після похо­рону (на З-й день), на 9-й день і на 40-й після смерті (під час трьох по­клонів душі Богові). От за що, мої сестриці, я тепер караюсь, за що мене на митарства й досі не пус­кають (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 365.