ми́сник — у сільській хаті — полиця чи кілька полиць для посуду, іноді для продуктів, а також шафа для тієї самої мети. Голод — не тітка, зуби на мисник не покладеш (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 364.