ми́лостиня (зменшене — ми́лостинька) = ми́лостина — подаяння, пожертвування жебракові, старцеві, біднякові, прохачеві; милостиню дають з милосердя, «ради Христа», бо так Христос учив, тому її називають ще Христа́ ра́ди. Старців багато, а милостині мало (прислів’я); Який монастир, така милостиня (прислів’я); Мала милостинька, та варта за велику (приповідка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 363.