матери́нка — пахуча трав’яниста рослина з дрібними бузково-роже­вими квітками; символ материн­ської любові та здоров’я дітей; за зіллям ходили три рази до схід сонця, а, викупавши дитину, воду виливали на три плоти, три доро­ги, три межі; напоєм із рослини як давнім ритуальним трунком кро­пили хлопці дівчат на Купала від нечистої сили; дівчина, яка виро­щує материнку, буде мати багато талантів; виряджаючи в далеку до­рогу, мати давала своїй дитині ви­шитий рушник, у який було загор­нуто пучечок сухої материнки — на незабутню пам’ять про матір, батька, родину, дім, про юність і перше кохання; використовується у народній медицині. Ой у полі нивка, по ній материнка; там дів­чина жито жала, сама чорнобривка (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 355.