манта́чка — укритий шаром смоли з піском вузький дерев’яний плаский брусок (на зразок лопатки) для гостріння коси. Замість списа — бере [козак] косу, За шаблю — мантачку (І. Манжура).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 353.