макогі́н — дерев’яний стрижень із потовщеним і заокругленим кін­цем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно, сіль; про нього ка­жуть: «Макогін — хазяїн у хаті»; дівчатам забороняли лизати мако­гін, бо матимуть лисого чоловіка; хлопців теж від цього застерігали, бо швидко полисіють. Лисий, як макогін (приказка); Там макогін блудить, де макітра рядить (при­слів’я); у сполученні: макогі́н обли­за́ти — облизати залишки розтер­того маку, що залишилася на ма­когоні; також переносне: дати від­мову у сватанні; дістати відмову від тієї, до кого сватаєшся.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 351.