магі́чні чи́сла — у народному уявленні — знакові загадкові числа, які позначають щасливу (або нещасливу) кількість чого-небудь; три — число, що стало ритуальним з приходом християнства (Свята Трійця); у народі — три казкові дороги на вибір, триголовий казковий змій, «світле-пре-світле (трисвітле) сонце», тройзі́лля (див.), Троя́н (див.), тризу́б (див.); на третій день ховають і поминають небіжчика, бо душа перебуває ще недалеко від дому і йде на перший поклін Богові; сім— ритуальне з найдавнішого часу число, часте в народних обрядах (у весільному обряді — сім коровайниць, на коровай вода береться з сімох криниць, яйця з сімох курей, молоко з сімох корів); у народних приповідках: «Зійшлося сім бід на один обід», «Сім шкур з тебе здійму», «Мак сім літ не родив, а голоду не зробив», «Свято — сім баб розп’ято», «Того і в сімох водах не обмиєш», «Як є сім, то буде вісім», «Семеро воює, а один горює», «Сім баб — сім вад»; тиждень має сім днів, кожний з них чимось відзначений у народному побуті (з приходом християнства в народне життя увійшла й Страсна седмиця); число також споконвіку супроводжує хлібороба у праці й відпочинку — він працює «до сьомого поту» і здатний перебувати «на сьомому небі» від радості, від щастя; де́в’ять — від старовинної лічби дев’ятками — кількісна ознака великої впливової сили (звідси — дев’яси́л, дев’ятьси́л, дев’ятиси́л від «дев’ять сил» на означення особливої лікувальної властивості рослини; дев’ятерник, — лікувальна рослина від дев’ятьох (багатьох) хвороб); число пов’язане й з другим поклоном душі Богові на дев’ятий день по смерті людини; де́сять — ритуальність числа йде від гебрайського світогляду про десять неб (звідси — на десятому небі й до десятого поту); двана́дцять — щасливе число, дюжина як дванадцять однорідних предметів; походить, можливо, від річного циклу з дванадцяти місяців, дванадцять знаків зодіаку; також біблійне число — дванадцять апостолів; трина́дцять — нещасливе число, чортова дюжина; див. ще со́рок, а також детальніше про зазначені вище числа у відповідних статтях.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 347-348.