ма́вка (пестливе — ма́вочка) = на́вка = ня́вка —
1) за народними уявленнями — дитя жіночої статі, що вмерло нехрещеним і перетворилося на руса́лку (див.); водяна німфа. Мавко, мавко! на тобі полинь та мене покинь (приповідка); Ущухнуло море, і хвилі вляглися; Пустують по піні мавки (Є. Гребінка);
2) = лоскі́тниця = лоскоту́ха — у народних повір’ях — казкова лісова істота в образі голої гарної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа; мавки гойдаються на віттях дерев, мов у колисці, розчісують своє довге зелене волосся, співають, водять веселі танки; заманюють хлопців своєю вродою і чарами і залоскочують їх до смерті, тому їх ще звуть літа́вицями; особливо небезпечні вони для стрічних у ніч Зелених свят; відворотним зіллям проти мавок є полин; мавку описала Леся Українка у своїй «Лісовій пісні», а також Б. Харчук у «Волині»: «Мавка замовкає перед грізним поглядом дідугана-лісовика, якщо він розсердиться. Вона не має права не коритися йому — верховоду й володарю лісу: йому кланяються потерчата, і дерева перед ним шапки знімають». Мавки з зеленими косами гойдаються на березових гілках (І. Франко); Я від старих людей про мавок чув не раз (Леся Українка); А серед ночі, в тихий час, Тут мавочки гуляють у таночку (Л. Глібов); Василько не вірив у нявок, та йому здавалося,.. що вони крали молоко з-під корів і робили всяке інше лихо людям (А. Турчинська).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 347.