літо́пис —

1) у Київській Русі та Україні часів Козаччини — хроно­логічно послідовний запис істо­ричних подій, зроблений сучасни­ками, також рукописна книга з та­кими записами. Початковий літо­пис, Літопис Трав’янки Самовидця; Козацькі літописи;

2) Іпа́тіївський літо́пис — один із найстаріших ко­дексів нашого найдавнішого літо­писання, що дістав свою назву від Іпатіївського монастиря в Костромі, де він переховувався і де його було переписано близько 1425 p.; ство­рено його було, мабуть, на Волині, про що свідчить його стиль; спи­сок складається з «Повісті временних літ», «Київського літопису» та «Галицько-Волинського літопису».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 340.