ля́ля —

1) (зменшено-пестливе — ля́лечка) маленьке дитя; фразеоло­гізм: ані ля́лечки не ви́дно — немає нікого;

2) = ля́лька;

3) (з великої літери) Ля́ля = Ле́ля — ім’я голов­ної дівчини у весняному обрядо­вому хороводі-грі (що, як і саме свято, має ту саму назву); улашто­вується 22 квітня/5 травня, напе­редодні дня Юрія; Ляля сидить на зерновій лавці у вінку, прикрашена зеленню, всередині кола дівчат, що танцюють і співають, ведучи хоро­вод навколо неї; до її ніг кладуть вінки із зелені, а вона потім роздає їх своїм подругам, а також молоко, сир, масло тощо; відгомін поклонін­ня якійсь весняній богині, що розподіляла добрі землі (можливо, доч­ці богині Лади); див. ще Кра́сна гі́рка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 346.