льох —

1) спеціально обладнана яма зі східцями та похилою верх­ньою надбудовою з дверима, при­значена для зберігання продуктів (перев. овочів і фруктів). Двір з руб­леною хатою, коморою, льохом і садком (І. Котляревський);

2) таке приміщення, що використовуєть­ся для переховування або ув’яз­нення кого-небудь, для зберігання зброї чи боєприпасів або як схови­ще чогось. Аж кишить Невольника у Сиракузах в льохах і тюрмах (Т. Шевченко); З княжеських льохів виконували бочки з рейнським і ба­рила з усякими напитками (О. Стороженко); Льохи твої [Богдане] розкопують Та тебе ж і лають (Т. Шевченко);

3) напівпідвальне приміщення, в якому торгували спиртними напоями та розпивали їх.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 344.