лопа́та — дерев’яне знаряддя з довгим держаком і широким пла­ским кінцем для саджання хліба в піч і виймання його з печі; знаряд­дя цього типу використовували та­кож на току для просушування зерна способом кидання (звідси лопа́тити, перелопачувати); мета­лева лопата використовується для земляних робіт, отже нею риють і могилу; така лопата асоціюється зі смертю: «Ніхто не розлучить: ні світ, ні зоря, хіба нас розлучить си­рая земля, заступ, лопата, земля­ная хата». Химка й хазяйка, та ло­пати нема (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 341.