ло́кіть = ло́коть = лі́коть — давня міра довжини, що дорівнює приблизно довжині ліктьової кістки людини; арабський мандрівник Ібн-Даст (X ст.) про наших предків писав: «Штани носять широкі — сто ліктів матерії йде на кожні»; погрожуючи або караючи, кажуть: «Буде знати (пам’ятати), почому локоть (лікоть) кваші». Не простого — лляного полотна тридцяти локтів узяла (дума); Ой дам тобі… локіть полотенця (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 341.