Ли́хо — у дохристиянських віруваннях — персоніфікований злий дух (згодом узагальнене поняття), що разом з Бідо́ю (див.) ходить поміж людей, підстерігає людину на кожному кроці (звідси лихо його спіткало, аби лихо тихо, лихо і під землею знайде, лиха не шукай, воно само тебе знайде, не буди лиха, нехай спить); саме персоніфікованість людської напасті породила вислови: «Лихо його принесло», «Вже якесь лихо сунеться до хати», «Лихо мене засліпило», «Лихо б тебе побило»; особливо небезпечне Лихо вночі («Лихо не спить, а за нами стежить»), тому в народі радять рятуватися так: поставити порожні відра під вікнами, на призьбі покласти відра отвором на подвір’я, на підвіконні миски обернути лицем надвір, все довкола хати посипати попелом; Лихо, вірять, обминає таку хату; дуже люте однооке Лихо (про це читаємо в народних казках); людина боролася з лихом, протистояла йому, звідси вислів: «Вдар лихом об землю!»; прикметник лихи́й — злий, недобрий, який несе, приносить лихо (про лиху людину: «Бережись кози спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків»; про лихе око: «Лихе око на дуба гляне — і дуб зав’яне»; про лихе серце: «З лихого серця лиха воля»; про лихі руки: «Трудно, аби на добре вийшло, що з лихих рук прийшло»); численні паремії побудовані на персоніфікації лихого на противагу доброго: «Лихе доброго не любить», «З лихими лихий, з добрими добрий», «Добре, то добре й буде, а лихе, то лихе й буде», «Лихий доброго псує», «Лихий і доброго спокусить»; у сполученні: лиха́ (зла) годи́на — горе, нещастя, скрута; лиха́ годи́на вживається також як лайливий вислів або як заклинання замість уособленого Лиха: «А бери його лиха година!»; «Побила б тебе лиха година!», «Хай на вас лиха година!», «Щоб тебе не минула лиха година!», пop.: «Хай вам лихо!»; Лихо сушить, а щастя пушить (приказка); Не поминай лихом, а добром як хочеш (приказка); Хто лихом жартує, той його й скуштує (М. Номис); Як прийде зла година, треба знать, почім ківш лиха (приказка); Не вгадаєш ніколи лихої години (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 336.