ли́пень = ли́пець — сьомий місяць календарного року; у народі його називають стра́дник, ко́сень, дощови́к, громови́к; другий місяць літа; за цим місяцем угадували наперед погоду, — «яка погода у липні, така буде й у січні»; якщо липневий молодик, мов той човник, — то пірнає у хмари, то виринає (пop. yT. Шевченка: «А блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав»), — буде місяць збирання щедрого врожаю, пора хліборобського щастя: «У липні на дворі пусто, зате на полі густо»; місяць називали вершиною літа; це пора тепла, тому кажуть: «У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься»; про липень складено дитячу загадку: «Сонце пече, липа цвіте, день одбуває — коли це буває?»; найкраща пора для бджіл; місяць громових свят. Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмажить (приказка); Липень не тільки полудень літа, але й року (приповідка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 333-334.