ле́дар = леда́що (ж. ле́дарка = ледащи́ця; зневажливі — ледарю́га, ледацю́га) — людина, яка не любить працювати; ледачий; уживаються також як лайливі слова. Ледар день гуляє, три — слабий, а на п’ятий — вихідний (прислів’я); Ледацюга, ледацюга, ледачого й батька (М. Маркевич); Весною Муха-ледащиця майнула у садок на ряст, на квіти подивиться (Л. Глібов); фразеологізми: ле́даря ко́рчити — ледарювати; леда́що но́сить кого — про чиєсь непотрібне ходіння, вештання; пусти́тися в леда́що — стати безпутною людиною. Через їх [нерозумних батьків] синки в ледащо пустилися, пішли в нінащо (І. Котляревський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 331.