лева́да (зменшене — лева́дка) — обкопане або обгороджене місце для сінокосу поблизу садиби; див. ще по́ле. За городом левада, де зібралась громада (М. Номис); Як би на вашій леваді та мій вітряк (при­казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 330-331.