ластови́ння (зменшене — ластови́ннячко) — руді пігментні цяточ­ки на шкірі, що з’являються у де­яких людей перев. навесні; кажуть, ластовиння з’являється у дітей, які беруть ластовенята в руки або руй­нують ластів’ячі гнізда; тому, по­бачивши навесні ластівку, треба сказати: «Ластівко! Візьми собі рябину, дай мені білину». Хто має ластовиння на виду, то, побачивши вперше весною ластівку, … умиває­ться, щоб не було того ластовиння (повір’я; радили також умиватися водою від свячених яєць).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 329.