ла́нтух —

1) (зменшене — лантушо́к) у господарському побуті — великий мішок з грубої тканини. Де можна лантух, там торби не треба (прислів’я);

2) також міра, що дорівнює вмісту такого мішка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 328.