ланови́й —
1) у феодальному селі — той, хто мав ділянку землі, користувався нею;
2) наглядач за польовими роботами у поміщика. А лановий і не шукає, мов не бачить (Т. Шевченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 328.